Як виявляється монголи це дуже гостинний народ. Їх культура пов'язана з кочовим життям і навколишньою природою - безкрайнім мальовничим степом та безхмарним блакитним небом. Закон степу зобов'язує своїх мешканців допомагати мандрівникам і монголи завжди дотримуються його. Всіх своїх гостей, або просто проїжджаючих повз туристів, ці добрі люди з величезним задоволенням запрошують в свій гер, що в перекладі з монгольської означає "дім", для тривалої і неквапливої степової бесіди.
Спілкування у монголів відбувається сучасною монгольською мовою, яка сформувалась на базі старомонгольської в XIV-XVI століттях. Сучасна монгольська мова ділиться на ряд діалектів, які тісно пов'язані між собою, але більшість мовців розмовляють на діалекті "халха". Загальна чисельність носіїв мови становить близько п'яти мільйонів чоловік.
В степу життя йде повільно і спілкування не є винятком. Кожну бесіду, діалог або розмову монголи починають з привітання, а його форма і стиль залежать від пори року, а іноді і від часу доби, від того, як давно не бачилися ті що зустрілися, від їх віку, соціального рангу і ступеня споріднення. Після привітання вони обов'язково обмінюються загальними фразами, говорять про здоров'я, погоду і природу, а вже потім починають вести розмову про справи.
Монгольську не можна віднести до категорії найпростіших для вивчення мов. Вона має свої правила і особливості. Наприклад, прикметники і числівники не відмінюються, а дієслово в реченні завжди ставиться в кінці. Писемність і абетка в Монголії змінювалися багато разів. А ось сучасний монгольський алфавіт був прийнятий в 1941 році і сформований на основі кирилиці. Він складається з 35 літр і відрізняється від російського двома додатковими літерами.
Завдяки горловим звукам більшість слів в монгольській мові при вимові звучать дуже незвично. Також багато вже знайомих нам слів в перекладі з монгольської починають мати несподівані значення. Наприклад, "бал" - це мед, "баян" - багатий, "том" - великий, "шар" - жовтий.
Монголія це не той похмурий степ, який навіює нудьгу. Монгольські степові пейзажі захоплюють красою та різноманітністю, їх майже не торкалась людська рука. А не квапливі розповіді мешканців, обряди шаманів і гортанний спів місцевих талантів незвичною монгольською мовою залишать незабутній слід в душі кожного, хто хоч раз відвідав територію цієї чудової гостинної країни.
