Переклад на узбецьку

"Hayrli kun" (добрий день) або просто "salom" (привіт) - так вітаються люди, що мешкають в сонячному Узбекистані або ті, хто вважає узбецьку мову рідною для себе. Крім Узбекистану вона поширена в Афганістані, Таджикистані, Киргизії, Казахстані, Туркменістані, Росії, Туреччині, а також у багатьох інших країнах.

Узбецька мова - яскрава і самобутня, вона формувалась протягом довгого часу і увібрала в себе багато від народів, що в різний час населяли територію сучасного Узбекистану. Вона входить до великої групи тюркських мов і умовно поділяється на дві фонетичні групи: "окаючі" (говори таких міст як Ташкент, Самарканд, Бухара та прилеглих до них районів) і "акаючі".

Узбецька досить легка для вивчення з нуля, оскільки має суворі правила, що стосуються словотворення і чітко визначеного порядку слів у реченні. Зазвичай речення будуються таким чином, що присудок знаходиться в кінці, а множина в словах утворюється шляхом додавання суфікса "lar".

Цікавим є і той факт, що в узбецькій мові тварини вважаються неживими і відповідають на питання "Nima?" (Що?) замість "Kim?" (Хто?)

Що стосується узбецької писемності, то за час свого існування вона багато разів реформувалась і змінювала свою графічну основу. В наш час офіційним шрифтом узбецької мови є латиниця. Та використання арабської графіки і кирилиці залишається досить поширеним явищем серед мовців.

В узбецькій мові багато персидських запозичень, в двадцятому столітті простежується потужній вплив російської мови, а останнім часом і англійської. Тому на державному рівні запроваджена програма очищення мови, за якою запозичення замінюються турецькими словами.

Узбеки - гостинний і веселий народ. Вони раді приймати гостей і пригощати стравами, які готували їх далекі предки в спеціальних глиняних печах. Тож вивчайте узбецьку мову, бо її знання дає можливість повністю зануритися в чарівну атмосферу і багату культуру привітного Узбекистану.