Про татар кажуть, що це привітний народ, зі своїми традиціями і побутом, який славиться щирістю, палким серцем і вибуховим характером. Навіть у англійців, через цю, притаманну татарам, рису, неслухняного й впертого хлопчика прийнято називати "young tatar", що перекладається як "мале татарченя". Так і татарська мова – не тільки дуже гарна, а ще й з "перчинкою".
Отже, татарська мова є національною мовою татар і державною в республіці Татарстан. Вона належить до тюркських мов. В її розмовній формі прийнято виділяти три діалекти: західний (мішарський), казанський (середній) і східний (сибірсько - татарський). Сучасна літературна татарська мова лексикою та фонетикою наближена до казахського діалекту, а морфологією - до мішарського.
Татарська писемність за довгі роки свого становлення зазнала безліч змін. Так, до 1927 року вона будувалася на основі арабської графіки, з 1927 по 1939 рік татари користувались латинськими літерами, а ось з 5 травня 1939 року й по теперішній час використовується адаптована кирилична абетка.
А, чи відомо Вам, що в нашому повсякденному вжитку є слова, що з`явились саме завдяки татарській мові? Наприклад, згідно з Тлумачним словником В. І. Даля та Енциклопедичним словником Ф. А. Брокгауза та І. А. Єфрона, всім відомий заклик "ура" походить від татарського дієслова "ур", що перекладається як "бий".
Та й за можливість щороку у серпні ласувати смачнючими кавунами, ми завдячуємо татарам, адже саме вони завезли цього смаколика до наших теренів. Власне, як і безліч неповторних татарських страв, традицій і музики, що пробирає до кісток. Хоч татарська мова і нелегка для українців, та все ж ми чудово розуміємося з цим яскравим, щирим народом.